Виступ Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича на урочистих зборах, присвячених 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Шановне товариство!

Насамперед, хочу подякувати високоповажному Вікторові Васильовичу СКОПЕНКУ, шановним викладачам і студентам за можливість взяти участь у відзначенні такої знаменної події, як стосемидесятиріччя авторитетнішого вищого навчального закладу нашої держави – Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Наша Батьківщина має давнішні вогнища освіти і науки. Але триста тисяч вихованців університету – вагомий і незаперечний внесок цієї унікальної вищої школи в скарбницю європейської культури.

Не буде перебільшенням, далеко за межами України університет імені Тараса Шевченка відомий як магістер магістрорум — справжній вчитель вчителів.

Переконаний: досягнення його нової наукової генерації і надалі будуть значні, вагомі, авангардні.

Як людина, яка взяла на себе відповідальність стати лідером держави, я поставив собі питання, що сказати такій вимогливій аудиторії?

Як на мене, лідер повинен мати дві якості: внутрішню силу та довіру людей.

Сила лідера – у вмінні досягати поставленої мети, якою би високою вона не була. А довіра людей потребує ясного і чіткого бачення перспективи.

Саме про нашу спільну перспективу я хотів би поговорити сьогодні.

Римляни казали: кожен сам творець свого щастя.

Людина завжди у змозі перебороти будь-які обставини, змінити власне життя. Потім – життя родини, близьких людей. У підсумку, вона спроможна змінити життя власної країни. Таку можливість нам дарував Господь!

На своєму досвіді я неодноразово переконувався — тільки власними силами, великим бажанням та вірою, можна йти в майбутнє.

На моєму життєвому шляху було багато перешкод, але я їх долав крок за кроком, завдяки моїм вчителям і прагненню змінювати життя на краще.

Я впевнений, що в цій залі немає жодної людини, яка б вірила в легкі перемоги. Не буває перемог без поразок, як не буває гідного життя без наполегливої праці, глибокої поваги до батьків і вчителів, без поваги до історії країни.



Шановні друзі!

Геніальний німець Гердер, учитель Михайла МаксимОвича – першого ректора Київського університету святого Володимира, провіщав Україні велике майбутнє.

Як ніхто в світі, я хотів би, щоб ці пророцтва здійснилися якнайшвидше.

У нас суверенна держава. Звичайно, є люди, які через свою роботу або через особисті уподобання, не погоджуються з цим фактом.

Одні говорять, що ніякої незалежності насправді немає, інші – що вона, звичайно, є, але нам вона не потрібна.

Давайте подивимося, з якою увагою і занепокоєнням на Сході і на Заході ставляться до наших виборів, до наших трубопроводів, до наших каналів, до нашої армії, до наших газет, до наших політиків і ще багато до чого.

Чи можна собі уявити, що все наперед вирішено, і все це залежить від когось іншого?

Ні. Все це – наша суто внутрішня справа і вирішуємо все ми самі. Україна є і буде незалежною державою.

Наведу деякі факти, які, на мою думку, заслуговують уваги.

За індексом людського розвитку, у якому враховуються такі параметри, як ВВП, тривалість життя і рівень грамотності населення, ми просуваємося вперед – приблизно з 80-х місць у світі на 70-ті.

Але я вважаю, що для України гідне місце – в колі перших.

Понад 93 відсотки доходів родин у нашій країні йде на найнеобхідніші продукти та на оплату послуг першої необхідності. А що залишається для задоволення духовних потреб? Практично нічого!...

В недалекому минулому доходи 75 відсотків українських сімей були нижчими від прожиткового мінімуму.

На пам’ять приходять слова великого Ролза: «Суспільна нерівність може бути виправданою лише тією мірою, якою вона служить благові найбіднішого члена цього суспільства».

Стара як світ істина: „Держава, в якій більшість живе за межею бідності, не зможе захистити жменьку своїх багатіїв”.

Соціальна справедливість завжди перемагає... – або через підвищення добробуту більшості населення або через суспільні катастрофи.

Суспільна нерівність неприпустима і злочинна як з моральної, так і з політичної точок зору – оскільки веде до зростання напруженості в суспільстві та ослаблює державу, ослаблює владу.

Якість соціальної політики – основний критерій оцінки влади.

Ії складові– охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, оплата праці і соціальна допомога вимагають сьогодні змін.

Під загрозою демографічна ситуація в Україні.

За обмеженості ресурсу кваліфікованих кадрів середнього віку ми з часом почнемо катастрофічно відставати за економічними показниками від світової спільноти.

Нинішні лідери опозиції, свого часу працюючи на високих державних посадах, намагалися вирішити проблеми держави за рахунок громадян. Мій Уряд не піддався спокусі збільшити пенсійний вік. Ми не змінили показник стажу для призначення пенсії. Ми не зламали систему пільгових пенсій.

Ми будемо і надалі удосконалювати систему пенсійного забезпечення, враховуючи помилки, що були допущені до селян, вчителів та медиків.

Збільшення пенсії вище рівня прожиткового мінімуму – це не крапка. 284 гривні – це черговий крок у боротьбі з бідністю.

Можу констатувати, Україна вже вийшла у лідери серед країн СНД за рівнем пенсійного забезпечення...

Болюче питання – це ситуація у житлово-комунальному господарстві...

З одного боку, мають бути обраховані реальні тарифи на споживання, а з іншого – слід стягувати з тих, хто загордився тому, що купив нову іномарку і спокійнесенько сидить у державній конторі.

Мені показували на новому масиві в Києві будинок, де 80 відсотків мешканців придбали квартири по 30 – 40 тисяч доларів, а за тепло і воду не платять роками. А пенсіонери сповна викладають свої гривні.

Коли моральні норми не працюють, має працювати суворе законодавство.

Медичне обслуговування.

Хочу навести жахливий приклад. До мене потрапив корінець прибуткового ордеру на 3 тисячі 800 гривень.

Це був "Добровільний внесок" на розвиток медичного науково-дослідного інституту, сплачений громадянином Іванченко.

Йому зробили операцію на серці. На той момент його пенсія по інвалідності становила 146 гривень.

Він авансом віддав всі свої гроші. Він віддав вітчизняній медицині гроші за 28 місяців наперед! Без гарантії, що взагалі проживе ці 28 місяців. Чи це припустИмо?.

Нам слід не тільки дискутувати з приводу страхової медицини. Нам треба виробити механізми, що зроблять її дійовою. Ті, хто працюють, мають право на якісне медичне обслуговування. Ті ж, хто за віком чи станом здоров*я не можуть працювати, мають право на отримання медичних послуг такого ж рівня, але за рахунок держави.

Ми збільшимо загальне фінансування охорони здоров’я в найближчі 2–3 роки до 5–6 відсотків від валового внутрішнього продукту. Рівень заробітної плати повинен сягнути світових стандартів. Це важка задача, але я впевнений, вона нам по силах. Я це зроблю!

Кардинальних змін потребує і наш підхід до освітянської сфери.

Ми занадто захопилися комерціалізацією вищої школи і таким чином поставили під сумнів право дітей з малозабезпечених сімей отримувати вищу освіту.

З одного боку – знижується якість освіти, з іншого – створюються нерівні умови для молоді, яка прагне освіти.

В Україні повинен запрацювати принцип – кожен має право на якісну освіту в незалежності від майнового положення. Для цього ми суттєво збільшимо державну підтримку вищої школи, підвищимо заробітну плату викладачам. В кінцевому рахунку, професор, доцент не повинен шукати заробітку на стороні. За освіту в Україні повинна відповідати держава... Я це гарантую.

Україна завжди славилась світовим рівнем освіти. Найкращий приклад – ювіляр.

Але такі світочі знань і науки живляться від крихітних шкіл, як великі ріки – від малих джерел.

Треба припинити неконтрольовану еміграцію українських фахівців за кордон. Ми зобов*язані створити належні умови для самореалізації в Україні.

Наше невідкладне завдання – забезпечити високий престиж професії вчителя. За цією короткою фразою стоїть кропітка робота по матеріально – технічному забезпеченню середньої школи, підвищенню заробітної плати вчителя, інтеграції нашої системи освіти в сучасне суспільство.

Шановне зібрання!

Ми розуміє мо накопичені проблеми. Хто ж винен у цьому? У першу чергу винна сама влада. Але це тільки частина правди.

Тож у чому полягає провина влади?

Безвідповідальність частини людей при владі – не причина, а наслідок дії більш фундаментальних чинників.

Основні причини полягають у тому, що влада у нас не завжди була сильною. Прикладів неефективної роботи влади за роки незалежності можна навести безліч. Треба мати мужність їх визнавати.

Україні потрібна сильна влада!

А для того, щоб влада була насправді сильною, вона має користуватися довірою громадян.

Така довіра є тільки тоді, коли у владі максимально враховані інтереси всіх соціальних груп.

Україні потрібна ефективна влада!

Державна машина, яку ми маємо сьогодні, не може бути ефективною – вона жорстко замкнена на центр.

За такого становища ні окремі люди або соціальні групи, ні цілі регіони країни не мають реального впливу на центр.

Регіони повинні розпоряджатися своїми бюджетами і обирати на ключові посади в місцевих органах влади гідних людей.

Без вирішення цієї проблеми про ефективність влади не може бути навіть мови.

Україні необхідна відповідальна влада!

Ми маємо використовувати механізми для просування у владу людей, які власним життям довели право на довіру громадян.

Реальність диктує нам зміну стосунків і перегляд повноважень по лініях Президент – парламент – уряд і Центр – регіони.

Що потрібно, щоб покращити ситуацію? Громадянам потрібно брати більш активну участь у суспільних процесах і формуванні громадських організацій.

У першу чергу – політичних партій, суспільних об’єднань і професійних спілок.

На один окремий голос можна не звернути уваги. Два або три голоси неважко замовчати й заглушити.

Але коли за окремим голосом будуть стояти багато десятків, сотні і тисячі людей, влада змушена буде з цим голосом рахуватися.

Суспільному нігілізмові слід покласти край, в іншому разі ми ризикуємо скотитися в авторитаризм, хаос і сумнозвісну «війну всіх проти всіх».

Ми маємо нарешті зрозуміти: не треба розділяти країну на Схід і Захід, на українців і не українців, на маленьких і великих.

Ми – одна нація і одна держава. Наше головне завдання – це об’єднання зусиль суспільства. І я це завдання виконаю...

Конституція проголошує Україну соціальною державою.

Це означає, що держава є засобом забезпечення загального блага всіх її громадян.

Коли мені кажуть, що лібералізація економіки несумісна з ідеєю соціальної держави, я відповідаю – зарегульованість економіки і надмірно високі податки прямо суперечать цій ідеї.

Вони перешкоджають людині реалізувати її таланти і прагнення.

А результати вільно обраної праці забезпечують державі можливість піклуватися про тих, хто не може працювати. Я маю на увазі пенсіонерів, інвалідів, підростаюче покоління.

В Україні динамічно розвивається економіка.

У державі створені реальні передумови до радикального оздоровлення політичної й адміністративної сфери.

Я вважаю неприпустимим становище, коли людям похилого віку й інвалідам бракує найнеобхіднішого, коли батьки вимушені відмовляти в самому необхідному своїм маленьким дітям.

Ми будемо піклуватися про всіх громадян.

Ми будемо це робити не для того, щоб забезпечити голоси виборців.

Ми будемо це робити не лише тому, що таким чином зміцнюється соціальна стабільність і єдність держави.

Ми будемо це робити тому, що цього вимагають норми людської моралі.

Цього вимагають Божі заповіді!

В Україні має бути укладено угоду між всіма громадянами, всіма суспільними групами та всіма гілками і рівнями влади.

Її основна теза: „Ніхто не буде чинити дій, що завдадуть шкоди загальному благу, а протиріччя вирішуватимуться на користь того, чия позиція приносить більше блага суспільству”.

При цьому ніякі суперечності між нами не можуть бути приводом до неповаги щодо будь-кого.

Саме так відбувається у кожній нормальній родині. Саме так повинні чинити і ми – тому що в іншому випадку в нас не буде ні родини, ні дому.

Така угода буде моїм першим кроком! Моїм першим обов’язком стане консолідація всього суспільства!



Шановні друзі!

Україна розташована на світовому перехресті. Із ким Україна – з Європою чи Росією, зі Сходом чи Заходом?

Щоб вирішити це питання, ми повинні позбутися психологічного комплексу, обумовленого історичними обставинами.

Ми звикли постійно жити озираючись, звикли на когось орієнтуватися.

Треба навчитися думати про себе, розуміти, що вигідно і що невигідно для країни, а потім дивитися, з ким здійснювати ті або інші плани.

Ми не повинні задовольняти чиїхось інтересів.

Міжнародне співробітництво повинно базуватися на прагматичних принципах.

Вигідне економічне співробітництво з усіма, хто готовий до нього, хто готовий до співпраці на взаємовигідних умовах – це стрижень зовнішньополітичної стратегії України.

Я щойно повернувся з Астани.

Практично завершено підготовку до створення зони вільної торгівлі. До 15 грудня ми завершимо розробку юридичної бази, яка створить умови для подальшого розвитку економічних взаємовідносин між Україною, Росією, Білорусією та Казахстаном.

Зміцнення зв’язків з Російською Федерацією – вибір, продиктований реальністю.

Через це ми будемо прагнути до максимального спрощення товарообміну, стимулювання розвитку міждержавної наукової та виробничої кооперації, реалізації спільних українсько-російських проектів.

Тепер про Європейський Союз.

Я хочу нагадати, що стратегія співпраці с ЄЕС залишається державним пріоритетом.

Але на зміну євроромантизму має прийти європрагматизм!



Шановні друзі!

Наша незалежність – дороге надбання. Втрата незалежності на другому десятилітті державної історії неможлива.

За нашими плечима мільйони тих, за кого ми відповідальні. Державу ми повинні вести з вірою у Бога і власні сили.

Зі святом вас! Я щиро радий можливості спілкування з вами. Я ще раз бажаю вам успіхів.

Дякую за увагу!

Автор: huligan_av
Предыдущий материал

Полковника ФСБ Черкалина проверяют на причастность к новым преступлениям

Следующий материал

Наступного тижня на Київщині буде новий голова ОДА, – Гройсман

Коментарии (0)