Щоденник начальника штабу. Як провести кампанію за місяць

Мажоритарка – це як зламаний шнур айфона, який шкода викинути та якому чомусь завжди даєш другий шанс, сподіваючись, що він запрацює.

Мажоритарка – це школа життя в нью-йоркському гетто, де на тебе з напруженим поглядом дивляться сотні голодних очей, які хочуть роздерти тебе на шмаття.

Мажоритарка – це час, коли гроші втрачають будь-який сенс, а рейтинг більше не вимірюється грошовим еквівалентом (зеленими), а тільки зеленістю.

І нарешті, мажоритарка – це рулетка, в якій не працюють ані алгоритми, ані логіка, виключно удача та частково гречка.

Округ – це місце, де гречкосії стають меценатами, де тебе можуть облити зеленкою, де на сцену під час виступу може впасти фалос, де тобі погрожують конкуренти.

А мій округ – це місце, де люди їздять на квадроциклах з автоматами по селу, де сивіють градирні атомки, де спокій та тишу перериває слово "ну".

Багатьом цікавий цей світ, в якому "футбольний матч" триває місяць, а виграє той, хто забиває гол останнім. Символічно, що гра на зеленому електоральному полі.

У 26 років я очолила штаб мажоритника. І моя історія буде доречною для тих, кому цікаво, як будується передвиборча кампанія з нуля.

З чого починається кампанія? З найнуднішого, з написання паспорту округу. Паспорт округу – це документ з детальною інформацією про округ: економічна, географічна карта, політичний аналіз, аналіз результатів минулих виборів.

Словом, все що можна зібрати в інтернеті та в "полі" (на місці). Починаючи від особливостей побуту, закінчуючи середньою кількістю дітей, віросповіданням. Саме за цією інформацією ми поїхали на 155 округ – місто Вараш.

Не знаю чому, але наша експедиція на округ була сповнена мільйонами співпадінь. В першій же нашій експедиції, як виявилося потім, ми натрапили на штабіста нашого конкурента. Він був студентом моїх курсів з політичного піару. У таке співпадіння дуже важко повірити, але так і було. Він відверто нас відмовляв від цієї ідеї. Зрозуміло, чому.

Коли упевнилися щодо правильності вибору округу, почала організаційну частину:

  1. Зібрала штаб. Мінімальний штаб для мажоритарника – це начальник штабу, політтехнолог, прес-служба, юрист, польовик та агітатори.
  2. Написала календарний план на 2 місяці;
  3. Розробила бренд бук (дизайн) та перші флаєри з пробними меседжами;
  4. Сенси (слогани, меседж-бокс кампанії)

На все у мене пішло рівно 24 години. Сон? Забутьте про сон під час кампанії, його в мене не було і у вас не буде, якщо ви вирішити зв’язати своє життя з політикою.

Як формувався штаб?

Все почалося з того, що я "по приколу" запропонувала відкрити штаб у торгівельному центрі, де всі стіни прозорі, зі скла. За тиждень ми заїхали у наш перший в Україні штаб-акваріум. На стінах ми повісили 2 дошки, на яких я писала повідомлення різного характеру. Все це для наших конкурентів, які відправляли своїх людей на розвідку.

Прес-службу очолив мій друг-аспірант кафедри політології Саша. Через тиждень йому вирізали пухлину з голови, а через 2 години він сів робити мені газету. Вмотивована та заряджена людина здатна на все.

Польовиком (людина, яка керує агітаційним процесом) став Артем, АТОшник зі стратегічним мисленням. Він зібрав команду агітаційників-атошників, які заклеїли весь округ та роздали більше 100 000 газет.

День виборів організував мій товариш з кодовим ім’ям Єнот, який провів навчання для членів виборчих дільниць, спостерігачів, зібрав 11 мобільних груп спостереження, організував паралельний підрахунок голосів і терпів мій нервовий зрив після виборів.

Юля робила рекламний ролик, який абсолютно нетиповий для мажоритарника.

Микола розпоряджався фондом, займався юридичними питаннями.

PR та діджитал

В чому ми точно були кращі за конкурентів (це вони самі визнали) – це діджитал та комунікація. По-перше, ми займалися мікротаргетингом у Facebook, YouTube. Таким чином, в окрузі з 174000 виборців, наш рекламний ролик подивилися 155 000 разів.

Той самий ролик крутився на двох обласних каналах, радіо.

Кожен день ми робили бекстейджі з наших зустрічей, писали пости. У той час, як білборди, сітілайти та поклейка намокала під безкінечним поліським дощем.

Агітація та стратегія "від дверей до дверей"

Мені поталанило з кандидатом. Чинний народний депутат, боєць, яка захищала атомну енергетику. Звідси і пішов слоган "Енергії вистачить на все".

Енергії дійсно вистачило на все, що ми планували. А планували ми об’їхати половину нашого округу. Від села до села, від дверей до дверей, від людей до людей та особисто поспілкуватися з якомога великою кількістю людей та переконати їх у тому, що наш кандидат – найкращий варіант для округу.

Останні 2 тижні з нами агітувала ще і донька кандидата з фразою: "Якщо ви не знаєте, за кого проголосувати, голосуйте за мою маму, вона хороша людина".

Образ "енергійної депутатки" з часом переформатовувася на "своя для всіх". Кандидат пила разом з селянами бурштинівку (настоянка з меду), вривалася в День села, каталася на автобусах, агітувала на зупинках, базарах. Вона справді виборола кожен голос.

Чорнуха

Ми не займалися дезінформацією, лише піднімали офіційну інформацію, наприклад, Опори, яка включила одного з наших конкурентів в топ-5 депутатів, які займалися самопіаром за державний кошт, тобто вішали таблички "за сприяння…" на закладах, які були відремонтавані за кошт наших податків.

А от проти нас було дезінформації повно. І це добре. Бо чорнуха у кампанії – ознака того, що конкуренти тебе бояться, головне на початках запевнити свій електорат, що це неправда.

Гречка

Ми не сіяли гречку принципово. Депутат має займатися законотворчістю та захистом інтересів громадян, а не роздавати по 500 грн на ліки, як дехто.

Місцеві казали, що без гречки нам не виграти. Добре, що у нас був агітаційник з прізвищем Гречка.

День виборів

6:30 – ми виїжджаємо в церкву. По-перше, поставити свічку. По-друге, змобілізувати виборця. Далі почали працювати дільниці, мобільні групи спостерігачів, паралельний підрахунок голосів, кол-центр.

Результати стали нам відомі через 2 години після закриття дільниць. Після того, як були отримані результати голосування з перших 10 великих дільниць, стало зрозуміло, хто переможе. І це були не ми, а людина, яка 9 років засівала округ: комп’ютери в школи, дитячі майданчики. Словом, класичний Жаботюк, команду якого я привітала першою.

Так само я привітала з поразкою і начальника штабу іншого кандидата, який всю кампанію робив проти нас чорнуху. Він приїхав до нас через 15 хвилин в окружну виборчу дільницю, щоб подивитися результати нашого паралельного підрахунку, я його заспокоювала, бо вотчина його кандидата віддала голос іншому. "Абідно", однак.

Результати

"Матч", який тривав 2 місяці, проходив на зеленому електоральному полі. Ті, хто попервах голосував за нас, віддали перевагу людині, про яку нічого не знали.

Ми не перемогли і не програли. Ми просто провели цю кампанію не в той час. "Чорний лебідь" долетів до нас зеленим. Якісні, незашкварені депутати, проходячи "очищення мажоритаркою", не змогли перебороти запит на нових політиків і залишилися поза парламентом.

Нам залишається тільки спостерігати за першими кроками немовляти "9 скликання". Що з того виросте, подивимось.

Анна Сімонян, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Автор: nunzietta
Предыдущий материал

Михалков призвал разрешить конфликт с КВН без суда 

Следующий материал

Портит все: обновление Windows 10 удаляет фотографии

Коментарии (0)