Welcome to Ukraine. Як мандрівник-рекордсмен Артемій Сурін має намір зробити з України привабливий туристичний бренд

Welcome to Ukraine. Як мандрівник-рекордсмен Артемій Сурін має намір зробити з України привабливий туристичний бренд

Артемій Сурін об’їхав весь світ за 280 днів, не вдавшись до авіаперельотів


Український мандрівник Артемій Сурін, який об’їхав навколо світу і встановив відразу чотири національних і світових рекорди, розповідає, як збирається робити з України привабливий туристичний бренд.

З овсім недавно засновник тревел-спільноти One Life Артемій Сурін повернувся з кругосвітньої подорожі. Він об’їхав весь світ за 280 днів, не вдавшись до авіаперельотів. Побував на всіх континентах, в 41 країні, перетнув три океани, двічі екватор і всі меридіани планети — став першим українцем, який здійснив кругосвітню подорож за суворими канонами Британського королівського географічного товариства. Кожен день своєї пригоди знімав на дрон.

Саме дрон став причиною для затримання Суріна в Ірані. У середині липня цього року, коли мандрівник знімав на дрон руїни міста Херакан, місцеві правоохоронці заарештували його за підозрою в шпигунстві, незважаючи на наявність всіх дозвільних документів на використання дрона в країні. Хитрістю мандрівникові вдалося отримати доступ до свого смартфону, написати пост в фейсбуці і зв’язатися з українськими дипломатами.

В Україні ця історія отримала не менший резонанс, ніж сама кругосвітня подорож.

По поверненню Сурін вирішив сфокусуватися на тому, як залучити більше таких же затятих мандрівників, як він, в Україну, загорівся ідеєю перетворити Україну на модний туристичний напрямок — створити потужний і привабливий бренд країни для іноземців.

Маршрут Великого Круга — кругосвітньої подорожі, яку здійснив Сурін / Фото: Матеріал надано Артемієм Суріним

До питання підходить комплексно, а почати вирішив з проведення майстер-класів з комунікацій для прикордонної служби.

В інтерв’ю НВ Сурін розповідає, чому подорож Великий Круг сподвигла його змінити Україну і пояснює, як саме збирається це робити.

Про арешт в Ірані

Яабсолютно не очікував, що ситуація може розвиватися таким чином. Коли під’їхала поліцейська машина, думав, у крайньому випадку, вони просто заберуть у мене дрон. Хоча і це здавалося мені малоймовірним, тому що у мене були всі дозволи на його використання.

Вся ця ситуація з арештом тривала три доби. Першу з них я провів у поліцейському відділку, другу — в суді, в’язниці, Комітеті вартових ісламської революції [військовий підрозділ виконавчої влади Республіки Іран].

Мені довелося імітувати приступ блювоти, щоб мене випустили в туалет, де я зміг вийти в інтернет і написати повідомлення про те, що зі мною сталося. Щоб дістати свій же телефон, довелося зробити вигляд, ніби мені дуже потрібно знайти в сумці таблетки. Тим часом, непомітно для варти, мені вдалося знайти в речах смартфон і пронести його з собою в будівлю суду.

Третя доба — моя евакуація в українське посольство, де мене прихистили на ніч, а на наступний ранок вивезли на територію Азербайджану. Зі мною в мікроавтобусі їхало ще семеро осіб у супроводі, це і співробітники безпеки посольства, і члени їх сімей, щоб для іранських прикордонників все виглядало не так підозріло.

Іранці вивчали все з великим завзяттям: перевіряли телефон, дрон, документи, ноутбуки, весь відзнятий контент

Коли залишався останній блокпост перед кордоном, атмосфера в мікроавтобусі була дуже напружена. Наші паспорти забрали для перевірки прикордонники, я бачив, як один зі співробітників у штатському про щось розпитував інших учасників поїздки. Але все обійшлося.

Наші дипломати спрацювали просто відмінно. Мене не втаємничували в подробиці, який саме фактор зіграв роль у моєму звільненні. Але абсолютно зрозуміло: будь хоч одна зачіпка або порушення з мого боку — мені не вдалося б вийти так просто. Іранці вивчали все з великим завзяттям: перевіряли телефон, дрон, документи, ноутбуки, весь відзнятий контент за кілька місяців. Я дуже переживав за матеріал, який до цього відзняв під час своєї подорожі. Там була і Австралія, і вся Азія — хвилювався, що це можуть видалити, адже я навіть не встиг передати матеріали в Україну.

Якщо говорити мовою метафор, я просто потрапив у величезні жорна. Це ніби шестерінки системи, які перемелюють все всередині — і я був лише піщинкою у цій системі. Буквально за добу з мене зробили злочинця, підшили товсту папку з документами — і все, я вже в тюрмі.

Якби мені не вдалося звідти вирватися, було б тільки два варіанти. Перший — це довічне ув’язнення, другий — розстріл. У суді мені цього не говорили, але я сам про це знав.

Про завершення подорожі

Д алі я продовжив подорож по Кавказу: Азербайджан, Грузія, Вірменія. Всі ці країни зустрічали мене з характерною кавказькою гостинністю.

Для мене було важливо потрапити в Азербайджан у ці дні, тому що там, в Баку, якраз проводив свою презентацію місцевий мандрівник Фарід Новруз. Він збирався вирушити в свою навколосвітню подорож, на яку, за словами Фаріда, його надихнув мій Великий Круг. Ця новина викликала великий резонанс в Азербайджані, ну, а мені було дуже приємно бути причетним до такої події в житті людини, я теж писав про це в своєму фейсбуці.

Під час подорожі по Великому Кругу я поставив чотири рекорди, два з них претендують на те, щоб стати світовими рекордами.

Перший — це безперервна кругосвітня подорож, здійснена без авіаперельотів по всіх континентах і знята на дрон. Дрони почали набирати популярність недавно, років 5−7 тому, через це і кругосвітки за такими параметрами роблять дуже рідко. Плюс — деяким мандрівникам не підходить варіант подорожей без перельотів, тому що на літаку деякі відрізки долати значно легше і дешевше.

Другий рекорд, який також може претендувати на світове визнання — відвідування острова Піткерн [заморська територія Великої Британії в Тихому океані]. Це дійсно in the middle of nowhere, він знаходиться посеред океану і є найвіддаленішій точкою як від Києва, так і від Сіднея, від Токіо, так, в принципі, звідусіль. Там проживає повноцінне ком’юніті з британськими паспортами, яке налічує менше півсотні півсотні.

Про Україну в очах іноземних мандрівників

УПакистані я познайомився з людиною на ім’я Джаф. Він допомагав мені організовувати подорож до одного з віддалених регіонів цієї країни, який розташовується на стику трьох гірських систем: Каракорум, Гімалаї та Гіндукуш.

Там живуть люди-довгожителі, плем’я хунза. Вони їдять, в основному, сушені абрикоси, багато працюють, а тривалість їхнього життя може досягати 100−120 років. У 60 років жінки хунза народжують дітей, тому що для них це, по суті, всього лише половина життя.

Якщо говорити мовою метафор, я просто потрапив у величезні жорна. Це ніби шестерінки системи, які перемелюють все всередині

Загалом, під час поїздки я почав розповідати Джафу про Україну і про те, що це дуже цікава, яскрава країна для подорожей і що люди повинні її побачити. Джаф зізнався, що він дуже хотів відвідати Україну, і навіть вже робив спробу, але його не впустили в нашу країну.

Виявилося, що перед поїздкою він зробив всі необхідні документи: заплатив $165 за українську візу, оплатив готелі, перельоти і внутрішні переміщення по країні, оформив запрошення. Але після прильоту українські прикордонники не пропустили його в країну, протримали майже добу в спеціальній кімнаті аеропорту, і в залі очікування, а потім відправили назад у Пакистан з формулюванням «не підтверджена мета візиту». При цьому, з ним ніхто толком не міг поговорити англійською.

Я був у шоці, мене це обурило. Мені хотілося дати Джафу другий шанс, можливість все-таки пізнати Україну, тому я описав його ситуацію у себе в фейсбуці. Практично відразу на критику відреагував голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко. Він сказав, що також обурений цим випадком, і що готовий міняти ситуацію.

Далі все було максимально лояльно з боку держави і суспільства: Джафу знову відкрили візу в Україну, оплатили переліт, знайшлися також і спонсори перебування пакистанця у нас в країні — хлопці з! Fest організували проживання і туристичні розваги Джафа з дружиною в Києві і Львові.

В Україні, на мій погляд, є велика проблема, і вона — зі складним характером. Починаючи з того, що більшість співробітників прикордонної служби знають англійську на низькому рівні, і закінчуючи тим, що туризм в принципі не є не те що пріоритетним напрямом для України, а навіть хоч скільки-небудь значимим.

Так у мене з’явилася ідея попрацювати з прикордонною службою та організувати тренінги, на яких прикордонникам розповіли б про важливість і значущість їх роботи, надихнули, поділилися практичним досвідом роботи зарубіжних колег і позитивними прикладами взаємодії прикордонної служби з іноземними туристами. Ми вже провели такі майстер-класи у Києві і Харкові, на черзі Львів і Одеса.

Прикордонник, по суті, це саме та людина, через яку іноземець робить перше торкання з нашою країною, і останнє теж

Крім того, всіх учасників цих тренінгів я прошу ділитися своїми побажаннями, що б вони хотіли змінити в своїй роботі, як можна було б удосконалити взаємодію держави з туристами. Це відбувається анонімно, я збираю і аналізую інформацію від прикордонників. Потім виділю основні напрями, які потребують вирішення і змін, і, зрозуміло, надам їх голові Держприкордонслужби України. Вірю, виконана робота і висновки не залишаться без уваги.

Прикордонник, по суті, це саме та людина, через яку іноземець робить перше торкання з нашою країною, і останнє теж. Тому так важливо, щоб вони вміли правильно зустрічати і проводжати туристів.

Наприклад, візьмемо ту ж Грузію: коли тебе в аеропорту зустрічають пляшкою вина, це вже формує якийсь образ країни, це жест гостинності, данина культурі. І туристам це подобається. Чому б і нам не придумати свої «фішки»?

Так у нас з’явилася ідея. Перше, що повинні чути гості, які прилітають в Україну, це: «Welcome to Ukraine», а українці — «Ласкаво просимо додому».

Про розвиток України як туристичного бренду

Т ри міста — Київ, Львів та Одеса — я б назвав золотим трикутником. Саме через ці міста в Україну прибуває найбільше туристів. З них і потрібно починати створювати яскравий туристичний вигляд країни. Так, звичайно, є ще Карпати і багато чого іншого туристично привабливого, але починав би я саме з цих трьох міст.

Україна — країна, яка може привертати більше туристів відразу декількома аспектами. Наприклад, гастрономія — у нас відкривається величезна кількість ресторанів і кафе, де за 30 євро можна отримати сервіс і кухню нарівні з європейськими ресторанами, зазначеними в гіді Мішлен. Плюс, кухня відрізняється залежно від регіону, у тій же Одесі чи на Закарпатті свій колорит.

В Україні збереглася самобутня культура, фольклор, те, чого вже практично не залишилося у багатьох розвинених країнах

Київ можна пропагувати як молодіжну європейську столицю, де постійно відбуваються фестивалі, тусовки і розваги. Крім того, в Україні збереглася і самобутня культура, фольклор, те, чого вже практично не залишилося у багатьох розвинених країнах.

Потрібно, звичайно, попрацювати і з самою системою. По-перше, це те, про що я говорив вище — прикордонна служба. По-друге, потрібно спростити отримання візи для іноземців. Люди не повинні чекати місяць, перш ніж їм віддадуть їх закордонний паспорт з українською візою (або без). Це занадто довго, подібна бюрократія створює Україні негативний образ ще до подорожі сюди.

Колосальне значення має маркетинг. Нам необхідно визначити цільову аудиторію, власне позиціонування, і почати впроваджувати сучасні та ефективні маркетингові рішення.
Проаналізувавши досвід 130 країн, де мені довелося побувати, я виділив 11 кейсів-країн, які здійснили ривок у сфері туризму в останні 10 років.

Перше, що кидається в очі — більшість алгоритмів досягнення цієї мети прості та зрозумілі. Модулі схожі, головне — це розуміння важливості реформи туризму ключовими людьми в державі. Це малоризикова реформа, але в той же час вона дуже видима і несе в собі велику кількість бенефітів. Для прикладу наведу Грузію: бюджет на Міністерство туризму становить близько $10 мільйонів на рік, а заробляє на цьому держава $362 мільярди щороку!

Друге, це те, що в структурі бюджету, мінімум 70% — це знову-таки маркетинг, причому ⅔ цього бюджету — digital marketing.

Нам потрібно усвідомити, що ринок туризму — це колосальні можливості для країни і в економічному плані, і в іміджевому, і навіть у соціальному. У світі вже давно йде жорстка конкуренція за іноземних туристів, і нам потрібно не упускати наші шанси. Тим більше, потенціал у України значний, без перебільшення.

Для того, щоб почати перетворення України на світовий туристичний бренд, у мене вже є детальний план дій

Всі ці ідеї я оформив у програму, мета якої — розвинути туризм в Україні, залучаючи тим самим інвестиції в країну, покращуючи її імідж. Мій план на найближчі тижні — презентувати свою програму новому Кабінету міністрів, а потім і президенту.

Розраховую, що новій владі вистачить стратегічного мислення, і туризм все ж стане одним з пріоритетних напрямів розвитку. Для того, щоб почати перетворення України на світовий туристичний бренд, у мене вже є детальний план дій.

Щоб дізнаватися всі останні новини проекту Час змін з НВ, долучайтеся до нашої групи у Facebook.


«Медійна програма в Україні» фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
Автор: radota_indrin
Предыдущий материал

"Гаряча!" Солістка групи KAZKA показала голі груди на камеру

Следующий материал

​"Пынеходы и штаны в гармошку": Путін повеселив мережу свіжим фотом своїх копит на день виборів (фотофакти)​

Коментарии (0)