Плани на майбутнє виконуючого обов’язки міністра енергетики Юрія Вітренка

Плани на майбутнє виконуючого обов’язки міністра енергетики Юрія Вітренка
Юрій Вітренко стверджує, що зможе успішно застосувати свій досвід захисту держави, захисту України у протистоянні з Газпромом, олігархами та корупціонерами — Плани на майбутнє виконуючого обов’язки міністра енергетики Юрія Вітренка
Юрій Вітренко стверджує, що зможе успішно застосувати свій досвід захисту держави, захисту України у протистоянні з Газпромом, олігархами та корупціонерами


Стратегічні напрями: енергобезпека, євроінтеграція, сталий розвиток

Об этом сообщает ПОЛИТМИКС


Два місяці тому я був призначений виконуючим обов’язків міністра енергетики.

Про те, що вдалося зробити в міністерстві за цей час майже без повноважень, я звітував нещодавно у парламенті (https://cutt.ly/mljpUDe).

Зараз я хотів би з вами поділитися нашими планами на найближче майбутнє.

Практично весь час з моменту призначення мені доводилося гасити пожежі, зокрема через реальний ризик віялових відключень і відповідні інформаційні провокації, а також у відповідь на не менш реальний ризик масштабних тарифних майданів і, знов ж таки, відповідні провокації.

Зараз перед нами реальний ризик невиплат шахтарям та іншим працівникам в сфері управління Міненерго через специфіку українського законотворення. Сподіваюсь завтра в парламенті ця проблема буде вирішена проблема.

Але час переключити увагу з пожеж і нарешті обговорити плани міністерства під моїм головуванням на найближче майбутнє. Врешті-решт, ефективність вирішення нагальних тактичних задач часто залежить від ясності щодо обраного стратегічного напряму.

Ваше сприйняття планів, про які йдеться далі, скоріш за все буде залежати від вашого сприйняття того, хто ці плани озвучує. Тому давайте спочатку відверто про це поговоримо.

Чому я взагалі цим займаюсь

Ви можете почути про різні оцінки мене особисто, а також того, чим я займався, коли захищав Україну від Газпрому, і чим я зараз займаюсь на посаді виконуючого обов’язки міністра енергетики. Є позитивні, а є і не зовсім.

Казали, що я людина олігархів. Після двох провальних голосувань в парламенті спостережливим людям стало очевидно, що це була маячня. Депутати олігарха, зв’язки з яким мені так старанно приписували, за мене не проголосували у другий раз. Іронічно, що тепер люди цього олігарха кажуть, що я людина іншого олігарха, хоча «його депутати» за мене не проголосували у перший раз.

Кажуть, що я «агент Заходу» з ультраліберальними поглядами. Це є частиною масованої кампанії тих же олігархів проти мене, зокрема з розвішаними по Києву плакатами. Великі «борці за інтереси людей», які за конверти з вкраденими у людей грошима розказують тим самим людям, що їм підвищать тарифи в трильйон разів, а потім відправлять на Марс збирати там кактуси. Коли дивлюсь, як вони мене старанно рекламують, починаю турбуватися, що мені подзвонить Сорос з претензіями, що я перебираю його славу жупела антилюдяності.

Інші кажуть, що я «агент Кремля», що я розвернувся у своїх поглядах на 1800 і тепер я антиліберал і антипатріот. До речі, це теж схоже на заряджену кампанію, але вже з протилежного боку. Попри те, що я недвозначно своїми діями у Стокгольмському арбітражі підтвердив, що захищаю інтереси України, а не Росії, ці великі фахівці з ринкових реформ, відносинам з МВФ, корпоративного врядування, боротьби з Газпромом, і взагалі з «колективного Заходу», як про таке казав Жванецький, «намагаються сперечаються про смак устриць з тими, хто їх коштував».

Начебто помірковані пишуть, що я просто безпринципний професіонал, якому все одно на кого працювати і який без емоцій доводить до результату будь-яку брудну роботу. І начебто тому за мене так чіпляється влада.

Насправді, все достатньо просто пояснюється, принаймні я сам собі це так пояснюю.

Я вірю, що для сильної успішної України потрібна сильна держава, яка при цьому є реально підконтрольною народу.

Тільки прагнення сильної української держави – це не про «державників», які, якщо копнути глибше, є «велікодєржавниками», тобто прихованими прихильниками іншого державного утворення, столиця якого переміщувалася туди-сюди між мерянськими болотами та узбережжям Фінської затоки.

Це про аналіз історії – чому одні нації занепадають, а інші є успішними, рухаючись вперед у «вузькому коридорі» між авторитаризмом та анархією.

Це про чесну конкуренцію і справедливість, тобто реформи в інтересах всього народу, а не в інтересах олігархів та корупціонерів, не кажучи вже про зовнішні сили.

До речі, це не тільки моє розуміння, а і розуміння «мейнстрімних» політиків в розвинених країнах, відображене зокрема і в програмі кандидата у Президенти України Володимира Зеленського.

В свою чергу я маю успішний досвід того, як захищати державу, як зробити її настільки сильною, щоб вона могла перемагати у складних битвах, як проти Газпрому.

Саме це і є найбільш логічним поясненням того, чому Президент і Прем’єр-міністр покликали мене допомогти державі, чому я погодився, і чому проти цього виступають ті, хто не хоче сильної української держави.

Що можна очікувати з огляду на результати моєї попередньої роботи

Можливо, ви чули як мене називають ідеологом і рушійною силою реформи Нафтогазу або, більш широко, реформ у газовому секторі та корпоративному врядуванні держкомпаній. Наприклад, нещодавно про це говорив Володимир Гройсман (https://cutt.ly/8ljpXic), який був прем’єр-міністром. Я дійсно починав та проводив ці реформи. Але пан Гройсман забув зауважити, що ці реформу були реалізовані, зокрема через самого Гройсмана, в багатьох суттєвих аспектах геть не так, як я пропонував. Були невдалі політичні компроміси, були провали у сферах, за які я не відповідав, і я спочатку у внутрішніх дискусіях, а потім і публічно говорив про це.

При цьому були і значні успіхи, про які ми не маємо забувати.

Наприклад, це диверсифікація поставок газу, це забезпечення можливості отримувати достатньо газу з Європи за ринковими цінами. У Путіна зараз вже немає можливості продавати газ Україні за ціною вище європейської і шантажувати перекриттям газу.

Як ще один наслідок цього — ліквідація корупції найвищого рівня на поставках російського газу. Саме на цих поставках ставали олігархами і корумпували владу, при чому в інтересах Росії.

Інший приклад успіхів – це підписання нового транзитного контракту з 7,2 мільярдів доларів гарантованих доходів для України. Причому без геополітичних поступок. Навпаки, перед цим Газпром був вимушений сплатити Україні 2,9 мільярди доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу.

До речі, я завжди виступав за те, щоб проводився чесний аналіз основних факторів, який вплинули на результат. За те, щоб, як кажуть, відрізняти зерна від плевел. Ось посилання про детальний аналіз, який я проводив разом зі своєю командою: https://www.vitrenkolibrary.com/longread_ua/. Всі викладені в цьому аналізі факти були підтверджені незалежними і авторитетними експертами (https://cutt.ly/5ljp9Sr).

Проблеми, які потрібно вирішувати

Я знаю, я обіцяв розказати про плани на найближче майбутнє. Дякую, що дочитали до цього місця. Просто для кращого розуміння наших планів, я мав спочатку розповісти про коріння хоча б деяких проблем, які ми будемо вирішувати.

Проблеми в енергетиці накопичувалися 30 років. Україна – чи не найменш енергоефективна економіка в світі. В часи СРСР був розрахунок на дешеві енергоносії. Україна були критично залежною від поставок російського газу. З приходом Путіна ціни на цей газ систематично підіймалися до рівня, який не те що відображав якийсь «братерський статус», а й навіть перевищував ринковий європейський (https://cutt.ly/0ljatYx).

Той же МВФ бачив ці проблеми, а йому різні уряди України обіцяли підняти ціни для населення до ринкового рівня, щоб держбюджет не дотував споживання газу, а, навпаки, отримував левову частку прибутків від видобутку газу. Свого часу це обіцяв зробити і уряд Азарова, і уряд Тимошенко (https://cutt.ly/Lljazec).

Правда, цих обіцянок переважно ніхто не дотримувався. Якщо хтось думає, що це було на користь українського народу, то це не зовсім так. Занижена по відношенню до ринкового рівня ціна на газ призводила до того, що на потреби населення йшло набагато більше газу, наприклад, в два рази більше ніж зараз. Різниця покривалась за рахунок російського газу, що створювало критичну залежність, яка в свою чергу, давала можливість Путіну викручувати руки Україні. Хоча і без корупції на українській стороні не обходилося. В результаті, наприклад, в 2009-2013 роках в середньому Газпром отримував від України за газ на 5 мільярдів доларів більше ніж платив за транзит. Потім ми це змінили, і Нафтогаз почав отримувати більше грошей від транзиту більше, ніж витрачав на весь імпортований газ.

Що це означає? Що гроші викачувалися з України. Відповідно не залишалося грошей на інвестиції у розвиток економіки, щоб зростала продуктивність праці та доходи українців. Так само не залишалось грошей на ту ж енергомодернізацію житла, щоб менше було втрат енергії. Відповідно, перехід до ринкових цін не був таким болючим для українців. Фактично це був вкрадений добробут 42-мільйонної нації (https://cutt.ly/pljabxC).

Ну і складно не згадати проблеми з монополізацією енергетики, необхідність розвивати інституції, які мали б забезпечувати ефективність ринків, а також необхідність привнесення сучасних компетенцій на всіх рівнях управління.

Ми будуємо свої плани навколо інтересів споживача

В центрі уваги всіх наших планів – український споживач.

Передусім ми будемо фокусуватися на захисті вразливого споживача. Щоб була чесна конкуренція, щоб не допускати зловживання на ринку, особливо з боку монополістів. Щоб були справедливі і зрозумілі тарифи. І щоб держава була впевнена, щоб ті, хто потребує державної допомоги, її отримують. Як через субсидії, так і гранти на енергоефективність.

При цьому держава буде надавати сервіс споживачам. Зокрема завдяки максимальній діджиталізації. Держава буде допомагати людям легко порівнювати ціни і змінювати постачальників, щоб менше платити. Наприклад, для цього може використовуватися додаток Дія і навіть «бот».

Ми плануємо забезпечити автоматичний обмін даними між системою нарахування монетизованих субсидій і системами виставлення рахунків за комунальні послуги. Так і держава, і споживач, зможуть легко контролювати, яку частину рахунку покриває субсидія. Державі це потрібно для того, щоб бути готовою оперативно допомагати тим, хто неспроможний сплатити рахунок.

Ми опрацьовуємо введення обмеження націнки монополістів на роздрібному ринку та вдосконалення роботи оптового ринку зокрема щодо обсягів, які мають виставляти на ринок державні компанії. Для споживачів це означає менші ціні.

Ми також пропонуємо змінити принципи формування тарифів, щоб споживачі були впевнені в тому, що на них не перекладають неефективність роботи операторів мереж, і щоб гроші не виймалися, а вкладалися у підвищення якості та надійності постачання газу, тепла, електроенергії.

З конкретних речей, над якими ми зараз працюємо у відповідь на запит багатьох споживачів — це перехід на одну платіжку за газ та розподіл, при цьому щоб тариф на розподіл не був в одних регіонах вищим за тарифи в інших регіонах.

Чому ми працюємо над всіма вищезгаданими ініціативами? Тому що якщо нічого не робити, то лібералізація ринку без створення ефективних інституцій, необхідних для забезпечення так званої «ефективності ринку» призведе до ще більшого підвищення тарифів і надприбутків монополістів. Як людина, яка в різних країнах на працювала на ефективних і неефективних ринках, я це прекрасно розумію.

Для «лібералів» зауважу, що це не популізм. Популізм — це коли ви кажете або робите речі, які є насправді шкідливими для країни, ви це знаєте, але вам просто хочеться сподобатися виборцям. А якщо політик щиро намагається діяти в інтересах людей, то це називається політикою здорової людини.

«Зашквари»

Оскільки я не впевнений, що всі українці дослухаються (принаймні в її широкому розумінні) поради професора Преображенського «І Боже вас збережи, не читайте до обіду радянських газет», то маю тут прокоментувати ті елементи наших планів на майбутнє, які викликають найбільший резонанс як начебто якийсь зашквар.

Наприклад, люди одного з олігархів розкручують начебто прихований запис моїх слів про підвищення тарифів – хоча мова йшла про те, ми бачимо такий ризик, але якраз працюємо на тим, щоб цього не допустити. І наразі ми очікуємо, що цього року ціна на газ не буде збільшуватися і після закінчення дії урядового обмеження (6,99 за кубометр; обмеження встановлене до кінця березня).

До речі, показово, що мене звинувачують у підвищенні ринкових цін на газ, яке сталося до того, як мене навіть призначили. Насправді саме після мого призначення уряд знизив ціни на газ. Рішення про підвищення тарифів на розподіл газу були ухвалені до мого призначення. Після мого призначення найбільш високі тарифи були зменшені. Рішення про підвищення тарифів на передачу і розподіл електроенергії були прийняті теж до мого призначення. Скасування додаткових пільг на електроенергію було просто наслідком цих рішень – уряд мав це зробити, оскільки підвищені тарифи на передачу і розподіл електроенергії вже перевищували середній загальний тариф, який сплачувало населення, і, відповідно, на саму електроенергію, яку виробляє Енергоатом, залишалась від’ємна величина. Після мого призначення уряд монетизував найбільш чутливу пільгу, на електроопалення, тобто люди отримали гроші.

Щодо наших планів відносно ціни на газ. Я давно, принаймні з 2014-2015 років, послідовно виступаю за те, що ціна на оптовому ринку газу має бути на рівні так званого експортного паритету (хаб мінус), а не імпортного паритету (хаб плюс). Тобто нижчою. Це знов ж таки не популізм, це глибоке розуміння того, що можна і потрібно робити. І немає протиріччя в тому, що імпортний паритет може бути за конкретних обставин економічно обґрунтованою ціною, просто ці обставини відображують реальні зловживання з боку Газпрому, з якими Нафтогаз може і має боротися.

І це повна неправда, що я запропонував відновити імпорт газу з Росії, або що «тестував» таку можливість як частину якогось підступного плану офісу президента. Ви не знайдете таких моїх слів. А слова про «незалежні компанії з Росії» стосувалися зовсім іншого. Я давно і послідовно намагаюсь звільнити Україну від залежності від монополії Газпрому на транзит газу Україною. Газпром фактично блокує доступ на європейський ринок і доступ до транзитних потужностей української газо-транспортної системи для інших компаній, які хочуть експортувати газ з Росії або Центральної Азії. Як наслідок, ціни на європейському, а отже, і на українському ринку вищі, а наші доходи від транзиту менші, ніж могли би бути. І той факт, що ці компанії є формально незалежними від Газпрому, для когось може здаватися неважливим, але він є юридично значущим.Через це Нафтогаз може притягати Газпром до відповідальності через скарги в Європейський антимонопольний орган та навіть через міжнародний арбітраж за новим транзитним контрактом.

Так само я давно і послідовно виступаю за те, що кращим варіантом є ситуація, коли левова частка людей мають такий дохід і отримують таку платіжку, що їм непотрібна субсидія. Тобто що насамперед держава має створювати умови для збільшення реальних доходів громадян і упереджувати зловживання на ринку.

І у нас немає планів відправити українських гірників вирощувати полуницю у Польщу, хоча ви могли багато де почути, що я начебто висловив таку позицію на нараді щодо вирішення проблем підприємства, яке видобуває урановий концентрат. Насправді на тій нараді я чітко поставив завдання перед керівництвом розробити чіткий план того, як держава може допомогти цьому підприємству стати конкурентноздатним, а не щоб з держбюджету просто покривалася корупція та неефективність.

Я хочу повноцінного проведення реформи корпоративного врядування, а не її «смерті». Реформа має бути не для «галочки», не для працевлаштування «своїх» в наглядових радах, не для створення ширми, за якою ховається неефективний і корумпований менеджмент держкомпаній. Держава має чітко, у документі визначати стратегічні напрями роботи держкомпаній на певний проміжок часу. В наглядових радах мають бути чесні і професійні люди, які здатні на практиці, в наших конкретних умовах, проконтролювати, щод менеджмент ефективно працював за визначеними напрямами роботи. Наглядові ради мають показувати суспільству, як вони притягають менеджмент за провали у роботі, а не допомагати менеджменту уникати відповідальності, постійно перекладаючи її на когось іншого. Це стосується не тільки Нафтогазу, а і всіх інших державних компаній в енергетиці. Інакше не буде порядку, не буле ефективності, суспільство не буде бачити, що реформи приносять користь. Це як з реформою ринку газу — на нормальному ринку газу монополісти не могли би безконтрольно підвищувати ціну.

Ми бачимо можливість для збільшення власного видобутку газу. Для цього зокрема потрібно, щоб одним з пріоритетів у роботі для державної компанія Укргазвидобування було залучення міжнародних стратегічних інвесторів. До речі, це також маячня, що я є відповідальним за провал у видобутку газу з боку Нафтогазу. Я практично ніколи не відповідав за видобуток газу в Нафтогазі, але коли я координував відносини між Нафтогазом і дочірніми компаніями, керівники яких якраз несли відповідальність за видобуток, то він якраз зростав. Якщо хтось каже про якісь «приписки», то достатньо подивитися на дані щодо відпуску товарного газу, тобто на обсяги вже після цих начебто приписок, і буде зрозуміло, за період, коли я був координатором (2015-2018), і валові, і товарні обсяги зросли приблизно на 1 мільярд кубів на рік.

Стратегічні напрями: енергобезпека, євроінтеграція, сталий розвиток

Навколо інтересів споживача ми будуємо наші плани за визначеними напрямами нашої стратегії: енергетична безпека як важливий чинник національної безпека, європейська інтеграція, сталий розвиток галузі.

Зокрема ці плани включають інтеграцію з європейською енергосистемою (ENTSO-E) не пізніше 2023 року. Це означає незалежність від поставок електроенергії з Росії та Білорусь. При цьому інтеграція з великим ринком з ліквідністю і прозорими правилами призведе до демонополізації українського ринку.

Для нас пріоритетною є енергоефективність. В тому числі модернізація житла, яка б дозволила краще зберігати енергію та підвищувати корисність дії обладнання. Ми плануємо усувати поточні викривлення на ринку і, навпаки, надавати додаткові стимули, для заміщення газу на відновлювальні ресурси, які не потрібно імпортувати.

Ми будем стимулювати розвиток генерації з відновлювальних джерел енергії та високоманевровоі генерації у ринковий спосіб. І тут також насамперед потрібно усувати викривлення на ринку і розвивати ринок, щоб попит і пропозиція могли самостійно максимально збалансуватися.

Сталий розвиток енергетики потребує масштабних інвестицій і ефективного менеджменту, який вміє успішно застосовувати нові технології. Йдеться навіть не про десятки, а про сотні мільярдів доларів зокрема від міжнародних стратегічних інвесторів. Зокрема це означає, що держкомпанії мають бути не «собаками на сіні», а платформами для залучення міжнародних партнерів.

Зелений Курс і справедливість

Повертаючись до менш резонансних (поки що?) планів, хочу зазначити, що ми розділяємо парадигму «Зеленого курсу», який проголосив Європейський Союз. Цей курс виходить далеко за межі орієнтації на відновлювальні джерела енергії. Він про нові підходи до загального розвитку економіки.

Але як сталий розвиток «зеленої енергетики», так і сталий розвиток економіки України неможливий без утвердження справедливості в Україні

Так, необхідно опрацювати зміну джерела компенсації за так званим зеленим тарифом. Його свого часу встановив парламент як зобов’язання держави перед виробниками енергії з відновлювальних джерел купувати її за тарифом, який наразі значно перевищує ринкову ціну. Для розуміння, йдеться про загальну суму на рівні 10-20 мільярдів доларів до кінця дії «зеленого тарифу» у 2029 році. Зараз джерелом для виплати цієї компенсації є тариф на передачу електроенергії, який сплачують всі споживачі в Україні.

Наприклад, в загальному тарифі для населення, який наразі становить 1,68 грн, складова безпосередньо електроенергії, яку виробляє Енергоатом і продає для потреб населення, становить 15 копійок, а складова компенсації за «зеленим тарифом» становить біля 20 копійок (весь тариф на передачу становить біля 30 копійок), при цьому «зелена енергія» навіть не відноситься на поставку населенню.

Ми пропонуємо, щоб джерелом для компенсації за «зеленим тарифом» стало радикальне збільшення податку на викиди вуглецю. Члени нашої команди вже шуткують, що це будуть називати податком на олігархів, оскільки саме вони володіють підприємствами, які здійснюють левову частину таких викидів.

Також ми плануємо активізувати роботу, зокрема і з нашими міжнародними партнерами, за програмами «справедливої трансформації вугільних регіонів».

«У вас є вороги? Добре. Значить у своєму житті ти щось колись відстоював»

Це відоме висловлювання Вінстона Черчилля.

Українці відстоюють свою незалежність, своє право мати сильну державу, яку б вони контролювали, щоб вона діяла в інтересах українського народу. Тому у нас є потужні вороги – як зовнішні, так і внутрішні.

Вірю, що я зможу успішно застосувати свій досвід захисту держави, захисту України у протистоянні з Газпромом, у протистоянні з олігархами та корупціонерами.

Той же Вінстон Черчилль казав: «Я оптиміст. Не бачу користі бути кимось іншим».

Джерело: блог Юрія Вітренка

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.


Джерело статті: “https://glavcom.ua/columns/yvitrenko/plani-na-maybutnje-vikonuyuchogo-obovyazki-ministra-energetiki-yuriya-vitrenka-738340.html”

Автор: sergofan_prok

Похожие матриалы по тегу

Предыдущий материал

7 недостатков уголовного процесса берется исправить Минюст

Следующий материал

В Харькове кондитерская попала в скандал из-за 23 февраля

Коментарии (0)